Жанри кінематографу

04.03.2010 по admin Комментировать »

Документа́льное кіно́ (або неигрово́е кіно́) — жанр кінематографа. Документальним називається фільм, в основу якого лягли зйомки справжніх подій і осіб . Реконструкції справжніх подій не ставляться до документального кіно. Перші документальні зйомки були зроблені ще при зародженні кінематографа. Темою для документальних фільмів найчастіше стають цікаві події, культурні явища, наукові факти й гіпотези, а також знамениті персони й співтовариства. Майстри цього виду кинотворчества нерідко піднімалися до серйозних філософських узагальнень у своїх добутках . У цей час документальне кіно міцно ввійшло в кіномистецтво всього миру .

Знамениті документальні кінофільми "Параджанов: Остання весна" (Вірменія — США, 1992) "Замах на Росію" (Франція, 2000) "Боулінг для Колумбины" (США, 2002) "Фаренгейт 9/11" (США, 2004) "Подвійна порція" (США, 2004)

Знамениті радянські й російські документальні фільми "Повість про нафтовиків Каспію" (СРСР, 1953) "Звичайний фашизм" (СРСР, 1966) "Велика Вітчизняна" (СРСР, 1979; 20 серій; у США йшов за назвою "Невідома війна") "Легко чи бути молодим?" (СРСР, 1987)

Знамениті режисери документальних фільмів Флаэрти, Роберт (США) Ивенс, Джорис (Голландія) Грирсон, Джон (Великобританія) Мур, Майкл (США) Разом з тим, слід зазначити, що сам термін "документальне кіно" ставиться багатьма сучасними кінознавцями й кінокритиками під сумнів. Справа в тому, що на думку багатьох режисерів, будь-яка людина побачивши камери тією чи іншою мірою починає грати, виконувати якусь роль, поводитися неприродно — і в підсумку кінофільм стає в певній мері постановочним. Тому багато експертів взагалі заперечують наявність докумнетального кіно, уважаючи його лише поджанром художнього кіно. А дійсно документальними фільмами ці експерти вважають лише фільми, від початку до кінця зняті схованої камерою. Таке кіно, зняте схованої камерою, вони називають істинно документальне кіно. "Істинно документальне кіно" є із сучасного кіномистецтва й викликає зараз жвавий інтерес киноманов.

На перший погляд, короткометра́жное кіно́ відрізняється від повнометражного тільки невеликою тривалістю фільму (в основному 15—20 мінут ). Але так здається тільки на перший погляд, адже у вузькі тимчасові рамки короткометражного фільму потрібно вмістити весь спектр зрительских переживань, який існує в кіно повнометражному . Тому короткометражне кіно є , з художньої точки зору, зовсім окремим видом кіномистецтва й окремим уидом кінематографічної творчості. Його ще іноді називають "киноминиатюрой".

Освітні фільми Ще одна категорія фільмів, яку відносять до документального кіно — це освітні (навчальні) фільми. Фільми, призначені для показу в школах і інших навчальних закладах. Дослідження показують, що навчальний матеріал, піднесений у вигляді фільму, засвоюється набагато краще, чим той же матеріал, пересказаний учителем . Справа тут, очевидно, у наочності й отшлифованности подачі матеріалу (не дивно, адже в кіно можливо багато дублів). Практика показу навчальних фільмів дуже поширена на Заходу й, особливо в США. У СРСР і Росії показ навчальних фільмів не так розповсюджений . Очевидно, це пов&raquoязане з високою вартістю встаткування для таких показів. Наприкінці XX — початку XXІ століть освітні фільми стали часто показувати по телебаченню й вони набули більшу популярності. У цей час існують навіть спеціальні телевізійні канали, що майже цілодобово показують тільки освітні й науково-популярні документальні фільми

Радянське й російське документальне кіно У радянські часи документальне кіно було затребувано владою . Документальні фільми були в основному інструментом комуністичної пропаганди й служили державним інтересам. Але, незважаючи, на всі труднощі, ряд талановитих режисерів- документалістів все-таки зміг пробитися й створити кілька фільмів, які ввійшли в золотий фонд світового документального кіномистецтва. Особливо слід зазначити режисерів Дзигу Вертова, Лева Кулешова, Романа Кармена й Михайла Ромма.

Світовий кінематограф

Кинемато́граф США (або голливу́дский кинемато́граф ) — цим терміном позначають кіноіндустрію США, найбільшу у світі , і зосереджену в містечку Голливуд (біля Лос-Анджелеса, штат Каліфорнія), у якім перебувають офіси й знімальні павільйони найбільших кінокомпаній США. Нерідке поняття "американський кінематограф" і "Голливуд" поєднують , але це невірно. Американське кіно це не тільки величезна кіноіндустрія Голливуда, але й розвинена система незалежного кіно. Незалежне кіно не підтримується великими кінокомпаніями. ЗК одного боку, це означає менші бюджети, з іншої сторони — менший тиск на режисерів. Великі кінокомпанії в першу чергу організують виробництво кінофільмів як комерційну діяльність, тому розбіжності між комерційними інтересами продюсерів фільму й інтересами режисера іноді закінчуються для фільму сумно. Найпоширеніша вимога : вирізання певних сцен, щоб у кінопрокаті фільм не одержав надто "дорослого" рейтингу. Іноді повна (режисерська) версія випускається на DVD окремим тиражем. Незалежне кіно США різнорідно: це й культовий "Безтурботний їздець" (Easy rіder), і творчі експерименти Энди Уорхола, і трэш для вузького кола глядачів. Становлення Загострення конкуренції приводило до краху більше дрібні студій. Стали з&raquoявлятися великі об&raquoєднання - так звані кинотресты. Ті у свою чергу стали поєднуватися із прокатними фірмами. Наприклад: В 1912 "Парамаунт" (назва з 1927). В 1919 "Юнайтед артистс" (Мэри Пикфорд, Дуглас Фэрбэнкс, Чарли Чаплін і Дэвид Гриффит). В 1924 "Метро – Голдуин – Майер". В 1925 "Уорнер бразерс".Орієнтація американської кінопромисловості на масового глядача сильно обмежувала "авторські" можливості режисерів. Система вимагала "видовищних" фільмів, що приносять більше прибутки , і тому на перший план вийшли не режисери, а актори- зірки (виникла система кінозірок) і продюсери. Розцвіт Головні досягнення Голливуда пов&raquoязані з розробкою жанрів: Комедії М. Линдера, Ч. Чапліна, Б. Китона, Г. Ллойда, братів Маркс Мелодрами за участю Р. Валентино Вестерни Д. Форда "Чорні" фільми з Х. Богартом, Мюзикли з Ф. Астером і Д. Келли Трилери А. Г.,О. ХичкокаНерідке поняття "американський кінематограф" і "Голливуд" поєднують , але це невірно. Американське кіно це не тільки монструозная кіноіндустрія Голливуда, але й розвинена система незалежного кіно. Незалежне кіно — це кіно, вироблене ентузіастами без втручання великих кінокомпаній. Це кіно звичайно небагате, оскільки продюсерів кінематографістам доводиться шукати самим (а нерідко доводиться вкладати й власні гроші). Однак у США й Канаді незалежне кіно досить популярно, крім того воно заслужило й світове визнання, не раз перемагаючи на міжнародних кіноконкурсах і фестивалях, і породило ряд великих сучасних авторів. Однієї з головних сцен для незалежного кіно є фестиваль "Санденс" щорічно минаючий у штаті Юта, США. Видними представниками

сучасного незалежного американського кіно є Вуди Аллен, Джон Малкович, Майкл Мур, Джим Джармуш, Дэвид Линч, Джоэл і Этан Коэны.

Серед представників англійського кіно слід виділити режисерів Дерека Джармена й Питера Гринуэя. Обоє вони у фільмах приділяють багато уваги своєрідному візуальному рішенню . Більше відомий Гринуэй, що доводить, здається, до межі естетичність кожного кадру, що наповнює свої фільми алюзіями на класичні мальовничі полотна й стурбований проблемами мертвого й живого, хаотичного й упорядкованого

Французьке кіно На батьківщині кінематографа кіно ніколи не перебувало в занепаді . Французьке кіномистецтво є одним із самих шановних у світі , і по популярності уступає лише голлівудському. Сучасний вигляд французького кіно сформувався після Другої світової війни. Так звана "нова хвиля" у французькому кіно вплинула на розвиток кіно в усім світі . Зараз французьке кіно — це дуже витончене кіно, у якім психологія й драматизм сюжету сполучаться з деякою пікантністю й художньою красою зйомок. Стиль визначають модні режисери Люк Бессон, Жан- Пьер Дружині, Франсуа Озон. Уряд Франції активно сприяє розвитку й експорту національного кінематографа

Реклама

Добавить комментарий

Вы должны войти на сайт чтобы оставить комментарий.